Монетарна політика, відсоткові ставки і роль центральних банків

Монетарна або грошово-кредитна політика - це політика, яка проводиться центральними банками держав, що направлена на регулювання кількості грошей в економіці. Згідно сучасної монетарної теорії саме грошова маса в економіці є визначальним фактором її стану. Якщо кількість грошей недостатня (дефіцит грошової маси) відбувається уповільнення економічних процесів. З іншої сторони, якщо ця кількість вище необхідної (надлишок грошової маси), то відбувається зростання інфляції і «перегрівання» окремих галузей економіки, формуються «фінансові бульбашки».

Таким чином, метою монетарної політики є підтримання оптимального рівня грошової маси і згладжування циклічних коливань. В період зростання, вона не дає економіці перегріватися, а в періоди рецесії стимулює ділову активність.

Задачі монетарної політики:

• Вплив на ринок праці і забезпечення оптимального рівня зайнятості

• Контроль відсоткових ставок і підтримання цільового рівня інфляції
• Регулювання валютного курсу
• Реагування у випадку форс-мажорних обставин

Грошово-кредитна політика проводиться центральними банками не напряму, а опосередковано через кредитування комерційних банків і через операції на відкритому ринку. В свою чергу, комерційні банки кредитують кінцевих споживачів і чим дешевше буде їм доступний кредит від центрального банку, тим більше кредитів вони зможуть видати споживачам. У спрощеному вигляді механізм впливу центральних банків на об'єм грошової маси виглядає так: Центральні банки використовують наступні інструменти монетарної політики:

• Регулювання відсоткової ставки, під яку ЦБ видає кредити комерційним банкам. Чим нижче ставка, тим дешевше кредит для комерційного банку, тим дешевшими і доступнішими є кредити для населення
• Встановлення норми обов'язкових резервів чи вимог до ліквідності. Чим ця норма нижча тим більше кредитів може видати комерційний банк
• Операції на відкритому ринку - валютні інтервенції, покупка чи продаж цінних паперів

Монетарна політика, яку проводить ЦБ, може прийняти наступні види:

Стимулююча (м'яка, «голубина») - включає зниження відсоткових ставок, зниження норм резервування і купівлі ЦБ цінних паперів на відкритому ринку. Дані заходи призводять до росту грошової пропозиції,  що веде до збільшення споживчого попиту. Дана політика зазвичай проводиться в період рецесії для того, щоб стимулювати економічну активність.

Стримуюча (жорстка, «яструбина») -  включає зростання відсоткових ставок, підвищення норм резервування і продаж ЦБ цінних паперів на відкритому ринку. Дані заходи призводять до скорочення грошової пропозиції, що веде до зниження споживчого попиту і нормалізації цін. Зазвичай проводиться в періоди економічного зростання з метою стримування інфляції.

Центральні банки та відсоткові ставки

Центральні банки держав - це установи, відповідальні за проведення монетарної політики. Це головні банки в країнах, які наділені ексклюзивним правом емісії банкнот і є зберігачами золотовалютних резервів.

Основні світові центральні банки:

U.S. Federal Reserve System (Fed) – Федеральная Резервна Система США

European Central Bank (ECB) – Європейский Центральний Банк

Bank of England (BOE) – Банк Англії

Bank of Japan (BOJ) – Банк Японії

Swiss National Bank (SNB) – Швейцарський Національний Банк

Bank of Canada (BOC) – Банк Канади

Reserve Bank of Australia (RBA) – Резервний Банк Австралії

Reserve Bank of New Zealand (RBNZ) – Резервний Банк Нової Зеландії

Усі перелічені установи використовують приблизно однакові інструменти монетарної політики, ключовими з яких є відсоткові ставки.

Розрізняють наступні види відсоткових ставок:

• Ставки центральних банків - це ставки, що діють між ЦБ і комерційними банками. Сюди відносять облікові ставки (Discount Rate) або ставки рефінансування (Refinancing Rate) - відсоткові ставки по яким ЦБ напряму кредитує банки, ставки репо (Repo Rate) – угода про продаж та зворотню купівлю цінних паперів, ломбардні ставки (Lombard Rate) – кредитування під заставу нерухомості чи золотовалютних резервів.
• Міжбанківські відсоткові ставки - ставки, що діють між комерційними банками. Сюди відносять ставку по федеральним фондам США, LIBOR (London Interbank Offer Rate), EURIBOR (Euro Interbank Offer Rate) та багато інших.
• Роздрібні відсоткові ставки - ставки, що застосовуються комерційними банками при роботі з клієнтами, такі як ставки залучення на депозити (Deposit Rate) і ставки кредитування (Lending Rate).

Федеральна резервна система США і кількісне пом'якшення (QE)

Федеральна резервна система США (Federal Reserve System, FED) - незалежний федеральний фінансовий інститут, що виконує функцію центрального банку і контролює діяльність системи комерційних банків США. В структуру ФРС входять 12 регіональних резервних банків і банки-члени ФРС. Очолює ФРС рада керівників. Найважливішим підрозділом ФРС виступає Федеральний комітет по операціям на відкритому ринку (FOMC) - саме цей орган визначає політику відсоткових ставок.

Federal Funds Rate - ставка по федеральним фондам, відсоткова ставка, за якою банки позичають один одному свої надлишкові резерви на короткий термін (овернайт). Є основною відсотковою ставкою в США. Цільовий рівень ставки по федеральним фондам визначається на засіданнях FOMC і досягається шляхом проведення операцій з купівлі/продажу короткострокових цінних паперів на відкритому ринку.

Discount Rate - облікова ставка ФРС, за якою позичаються гроші напряму комерційним банкам. Ця ставка завжди є вищою, ніж ставка по федфондам, у цьому випадку ФРС виступає у якості кредитора останньої інстанції.

Кількісне пом'якшення (Quantitative Easing, QE) - стимулююча політика, що проводиться в умовах навколонульових відсоткових ставок, коли інші інструменти вичерпані і неефективні. Полягає в тому, що ФРС скуповує цінні папери у своїх банків-членів. При цьому акцент робиться на викуп довгострокових паперів, таких як державні і корпоративні облігації, іпотечні папери. Наслідком такої політики є насичення ліквідністю банківської системи, зниження довгострокових ставок і зростання рівня кредитування.