ВВП, міжнародна торгівля та бюджетні показники

Валовий внутрішній продукт або ВВП (Gross Domestic Product, GDP) - основний показник стану економіки, який відображає ринкову вартість всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених на території країни за рік. Це дуже важливий індикатор, котрий дає змогу оцінити матеріальний добробут, рівень розвитку держави і темпи економічного зростання. Якщо поділити ВВП на кількість населення вийде подушовий ВВП (GDP per capita), що дає розуміння про рівень середнього достатку на одного жителя.

Розрізняють номінальний ВВП - сума вироблених товарів і послуг за рік, виражена в поточних цінах, і реальний ВВП - сума вироблених товарів і послуг, що виражена в цінах базового року (попереднього чи іншого). В умовах постійного зростання цін (інфляції) номінальний ВВП завжди буде вищим від реального, їх співвідношення Nominal GDP / Real GDP називають дефлятором ВВП.

Щоб оцінити реальне економічне зростання за рік (без врахування інфляції) порівнюють поточний реальний ВВП з реальним ВВП минулого року, і тут цікавить не стільки саме значення, як його динаміка. В економічних календарях ВВП публікують щоквартально, вказуючи його динаміку в реальному річному вимірі - квартал до аналогічного кварталу попереднього року. Існує три версії ВВП, що публікуються з інтервалами в один місяць - попередній ВВП (Advance GDP), переглянутий ВВП (Preliminary GDP) та остаточний ВВП (Final GDP).

Існують декілька методів розрахунку ВВП, найбільш популярним і доступним є метод, оснований на підрахунку витрат:

GDP = C + I + G + (X - M), де

C – сукупне споживання населенням, витрати на товари та послуги, становить більшу частину ВВП, I – інвестиції в бізнес, G – державні витрати, X – експорт, M – імпорт.

Зовнішньоекономічна діяльність

Останній член рівняння X – M називають чистим експортом або торговим балансом (Trade Balance), який показує результат торгових операцій з іншими країнами за вибраний період. Якщо експорт перевищує імпорт виникає профіцит торгового балансу (позитивне сальдо), а якщо імпорт перевищує експорт, то навпаки, створюється дефіцит торгового балансу (негативне сальдо).

Торговий баланс тісно пов'язаний з курсом національної валюти. При зниженні курсу (девальвації) перевагу отримують експортери. Під час реалізації продукції вони отримують виручку в іноземній валюті, котру потім можуть обміняти всередині країни на більшу кількість національної валюти. Імпортери при цьому страждають -  вартість імпортних товарів, що виражена в національній валюті, стає більшою. Таким чином, зниження валютного курсу сприяє зростанню експорту і зниженню імпорту, сальдо торгового балансу покращується і зсувається в позитивну сторону. Зміцнення національної валюти має зворотний ефект - страждають інтереси експортерів, а імпортери виграють, сальдо торгового балансу зміщується в негативний бік. Центральний банк, керуючи курсом національної валюти, має можливість балансувати зовнішньоторгові операції в ту чи іншу сторону і тим самим впливати на торговий баланс.

В системі національних рахунків торговий баланс відображається в графі рахунку поточних операцій (Current Account), котрий поряд з рахунком фінансових операцій є частиною більш широкого платіжного балансу (Balance of Payments). Платіжний баланс включає в себе усі грошові потоки, які надходять в країну і які виходять із неї - це не тільки експортно-імпортні операції, але й інвестиції та рух капіталу. Таким чином, для забезпечення стабільномого стану фінансової системи та валютного курсу негативне сальдо торгового балансу має бути скомпенсовано позитивним сальдо фінансових операцій, тобто надходженням іноземних інвестицій.

Бюджет і фіскальна політика

Дохідною частиною державного бюджету є зібрані податки, а витратами виступають утримання держапарату, оборона, охорона здоров'я, соціальні виплати, інфраструктурні проекти, держінвестиції, обслуговування держборгу та інші.  Якщо доходи перевищують витрати виникає бюджетний профіцит, якщо витрати перевищують доходи - дефіцит. Бюджетний дефіцит - звичайне явище для розвинутих економік в межах кількох % від ВВП, який покривається за рахунок запозичень на зовнішніх ринках.

Фіскальна (бюджетна) політика буває двох видів:

• Стимулююча - коли скорочуються податки і одночасно збільшуються держвитрати. Зазвичай застосовується в періоди рецесій для підтримки економіки. Одночасно така політика призводить до посилення бюджетного дефіциту і зростання держборгу.
• Стримуюча -  збільшення податків і скорочення держвитрат, може застосовуватися в періоди росту з метою стримування інфляції. Така політика призводить до скорочення бюджетного дефіциту, але при цьому стримуються темпи економічного зростання.

Аналіз бюджетної політики має велике значення - якщо держава зловживає стимулюючими заходами, це може призвести до боргового перенавантаження, що в свою чергу, може призвести до перегляду кредитного рейтингу, зростання відсоткових ставок, дефолту.