Інфляція та її види

Інфляція - це зростання загального рівня цін на товари і послуги. Звичайно, це не означає, що підвищуються всі ціни одночасно і рівномірно, ціни на одні товари і послуги можуть сильно зростати, в той же час на інші залишатися відносно стабільними або підніматися помірно. Оскільки ціни зростають, вартість грошей при цьому знижується, відбувається їх знецінення і зниження купівельної спроможності.

В залежності від темпів розвитку розрізняють такі види інфляції:

• Помірна чи повзуча - до 10% річних
• Галопуюча - 20 - 200% річних
• Гіперінфляція - вище 200% річних, може досягати екстремальних значень в десятки і сотні тисяч відсотків

Прийнято вважати, що помірна постійно діюча інфляція - нормальне явище в сучасних економіках і є благом для економічного росту. Контроль рівня інфляції і утримання її в рамках заданого коридору є однією з найважливіших задач центробанків.

Дезінфляція - зниження рівня інфляції, але вона при цьому залишається позитивною.

Дефляція - від'ємний рівень інфляції, вкрай негативне явище в економіці, зазвичай виникає при рецесіях.

В залежності від причин виникнення розрізняють типи інфляції:

• Інфляція попиту - виникає в моменти, коли попит на товари і послуги перевищує їх пропозицію. У якості причин виступають надмірно м'яка монетарна (низькі ставки, дешеві кредити) і фіскальна політика, зростання держвитрат, що призводить до збільшення грошової маси в економіці. Надлишок платіжних засобів стикається з обмеженою пропозицією товарів і послуг, внаслідок чого і виникає зростання цін. Інфляція попиту характерна для фази росту економічного циклу.
• Інфляція витрат (пропозиції) - зростання цін внаслідок різкого збільшення витрат виробництва, виникає частіше за все по причині сильно вираженого і стрімкого подорожчання сировини або комплектуючих на ринку. Таке стає можливим внаслідок зовнішньополітичних (війна, торгові обмеження), логістичних (розрив ланцюгів поставок) або з інших причин.

Інфляція витрат значно гірше піддається корекції монетарними методами в порівнянні з інфляцією попиту. У своєму крайньому прояві вона може призвести до стагфляції - коли висока інфляція супроводжується скороченням економіки і падінням ВВП.

Основні індикатори інфляції

Consumer Price Index (CPI) - індекс споживчих цін, найпоширеніший показник інфляції. Він показує зміну цін фіксованого споживчого кошика на товари і послуги постійного попиту (продукти харчування, одяг, паливо, транспорт, медичне обслуговування та інші) за вибраний період. Споживчий кошик є динамічним, він складається з урахуванням появи нових товарів і послуг та їх заміщення, а також особливостей споживання в кожній країні.

Core CPI (CPI ex Food and Energy) – це CPI, з якого виключені продукти харчування і енергоносії, які є найбільш волатильними його складовими, завдяки чому Core CPI змінюється більш плавно.

Personal Consumption Expenditures (PCE) Price Index – індекс витрат на особисте споживання, публікується Бюро економічного аналізу США. В своїй основі схожий на CPI, але відрізняється формулою і методикою розрахунку. Вважається, що саме цей індикатор найбільш повною мірою відображає поведінку споживачів.

Core PCE Price Index – це PCE PI без урахування продуктів харчування і енергоносіїв, є менш волатильним.

Федеральна резервна система США, проводячи монетарну політику, відслідковує всі основні показники інфляції, але найбільшою мірою орієнтується саме на Core PCE Price Index и PCE Price Index, далі за ступенем важливості йдуть Core CPI і CPI.

Producer Price Index (PPI) – індекс цін виробників, показує зміну цін на готову продукцію, що відпускається виробниками. Складається на базі місячних звітів багатьох компаній і вимірює промислову інфляцію. Якщо не враховувати дані харчової і енергетичної галузей промисловості, такий індекс називають Core PPI.

Import Price Index, Export Price Index - індекси цін на імпорт та на експорт відповідно, відображають зміни цін на імпортну і експортну продукцію, виражену у національній валюті.

Всі перераховані індикатори публікуються на щомісячній основі.

GDP Price Index (GDP Deflator) - дефлятор ВВП, являє собою відношення ВВП, вираженого у поточних цінах (номінальний ВВП), до ВВП у цінах базового року (реальний ВВП). Публікується щоквартально разом з ВВП.

Наступний ряд інфляційних індикаторів тісно пов'язаний з ринком праці і показує витрати бізнесу на оплату робочої сили (labor inflation), що напряму впливає на собівартість випущеної продукції та на її ціну для кінцевого споживача.

Average Hourly Earnings – зміна в середній погодинній заробітній платі поза сільськогосподарським сектором, виражена у відсотках. Публікується щомісячно.

Employment Cost Index – індекс вартості робочої сили, що показує зміну загального доходу одного працівника, включно з заробітною платою, відпустками, соціальним страхуванням, виплатами по безробіттю та іншими виплатами. Вважається одним з найточніший показників трудових витрат для роботодавця і є маркером інфляційних очікувань, на який звертає увагу ФРС США. Публікується щоквартально.

Unit Labour Cost – індекс трудових витрат, пов'язаних з виробництвом одиниці продукції, питомі витрати на робочу силу, виржені у відсотках. Публікується щоквартально разом з індикатором продуктивності робочої сили поза сільськогосподарським сектором - Nonfarm Productivity.